КНП "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ

Зима найулюбленіша пора року дітвори. Ну що може бути кращим і радіснішим за активний відпочинок на свіжому повітрі, де можна покататися на санчатах й ковзанах, награтися у сніжки, зліпити велетенську снігову бабу... Минулими вихідними дітвора звично висипала на вулиці, аби побавитися і порадіти пухнастій білій ковдрі. Пішли на гірку із санчатами і два братики, жителі села Рахнів – Артемко  і Максимко Шевчуки. Наймолодшому Максимку виповнилося 4 роки, братику -13.   Ой, не знав Максимко, що на тій гірці на нього лихо пантрує.   

Чотирирічний хлопчик сів на санчата і покотився донизу, але доля зіграла лихий жарт – санчата   заїхали у річку… Мить -  і тіло маленького повністю занурилося під воду. На щастя, його старший братик не  розгубився і кинувся за молодшим. Забігши у холодну воду по пояс, він почав просити, аби братик подав ручку, але той  вже не міг. Артем витягнув  Максима   із санчатами із води на лід. Тіло братика здавалось бездиханним. Артем  чимдуж тормосив його, але той не подавав жодних ознак життя. У розпачі  він кричав та гукав на допомогу... На щастя, неподалік порались по господарству Вероніка Носкова, переселенка із Донецька, та житель цього ж села Андрій Семьонов, вони й прибігли на порятунок. Вероніка не розгубилася і почала робити штучне дихання і реанімувати серце потерпілому, Андрій скинув із себе дублянку і накинув на Максимка, серденько якого ледве билося у грудях. Вони принесли хлопчика до себе додому, зателефонували фельдшерці Юлії Юріївні Швець і батькам хлопчика. Допоки прийшла фельдшер Вероніка не зупинялася ні на мить, вона весь час розтирала тіло, надавала першу допомогу. 

Оперативно спрацювала фельдшер Юлія Швець. Вона надала професійну медичну допомогу. Визначивши стан дитини, зрозуміла: час ішов на хвилини. Життя малюка потребувало негайного реанімаційного втручання. І ні на мить не роздумуючи, вона  власним авто відвезла хлопчика до Гайсинської центральної районної лікарні і передала Максима у руки професіоналів реанімаційного відділення, де хлопчик перебував під пильним доглядом лікарів більше пів доби. 

По-батьківськи перейнявся трагедією, яка відбулася з маленьким хлопчиком Максимом в с.Рахни, голова Гайсинської райдержадміністрації Владислав Уткін. Дану ситуацію  було взято під його особистий контроль, залучено всі необхідні ресурси і надана необхідна допомога - за  життя малюка боролися кращі лікарі. 

Не залишилися і поза увагою Владислава Анатолійовича - герої, які врятували життя малюка. 

Невимовних слів подяки заслуговують усі рятівники: Артем, Андрій, Юлія Юріївна  і особливо Вероніка. Якби хтось з них бодай на хвилинку замешкався або проявив байдужість, маленьке життя врятувати не вдалося б. 

Сьогодні голова районної державної адміністрації Владислав Уткін, голова районної ради Григорій Боровий зустрілись з рятівниками Максима і нагородили кожного грошовими нагородами та продуктовими наборами. 

Владислав Анатолійович та Григорій Іванович щиро подякували жителям Рахнів за проявлені мужність і героїзм, за небайдужість. Керівники наголисили:  врятувати життя людини - це подвиг, бо життя - це найцінніше, що є у кожної  людини. 

Головний лікар КУ "Гайсинський РМЦПМСД” Тетяна Кацан зачитала наказ згідно, якого фельдшер с. Рахни Швець Юлія Юріївна нагороджена грошовою премією у розмірі посадового окладу і Почесною грамотою за високий професіоналізм. 

Зустріч в кабінеті голови райдержадміністрації з героями була теплою і хвилюючою. Очільники району цікавилися, хто вони ці рятівники? Артем Шевчук  виховується у багатодітній родині – їх семеро у мами з татом. Андрій – колишній студент Теплицького аграрного ліцею. Добра, тендітна, але така смілива, молодий фельдшер Рахнянського ФАПу Юлія Швець. Вероніка переселенка із Донецька, яка проживає разом із хворою мамою  і двома неповнолітніми дітьми – Родіоном і Богданом. У хаті, як кажуть, по всіх кутках злидні обсіли, соціальної допомоги          ледве вистачає на ліки матері, а маленький Родіончик і досі з великими очима розповідає, який страх довелося їм пережити під обстрілами в Донецьку. 

Крім подарованого вище, Владислав Анатолійович потурбувався і про необхідні медикаменти для матері Вероніки, і речі першої необхідності для її сім’ї. 

Чужої біди не буває, це ще раз довели ці люди з невимовно чуйним серцем. Того ж дня Владислав Анатолійович і Григорій Іванович відвідали з подарунками Шевчука Максима у лікарні. Хлопчик почувається добре і днями його буде виписано додому.